новини

Булінг (bullying, від анг. bully - хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) — це форма психічного насильства у вигляді тиску, дискримінації, цькування, бойкоту, дезінформації, псування особистих речей, фізичної розправи.

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні до жертви, прагнення підкорювати собі, боротьба за лідерство, потреба в підпорядкуванні лідерові або нейтралізації суперника; зіткнення різних субкультур, цінностей, поглядів і невміння толерантно ставитися до них; агресивність; наявність у жертви психічних і фізичних порушень; відсутність предметного дозвілля; бажання принизити заради задоволення, розваги чи самоствердження; потреба в самоствердженні та навіть у задоволенні садистських потреб окремих осіб.

Жертвою цькування може стати абсолютно будь-яка дитина, не дивлячись на те, якою б сильною або здібною вона не була б. Однак найчастіше жертвами стають ті, хто найбільше виділяється (дивно одягнений, дивно поводиться, неохайний). Також потенційними жертвами можуть стати ті, хто швидко втрачає самоконтроль, легко піддається емоціям.

Булерами ж найчастіше стають ті, хто ростуть без заборон та авторитету батьків, але в той же час їм не вистачає уваги і поваги дорослих. У більшості таких дітей – яскраво виражені нарцисові риси характеру. Їм весь час доводиться самостверджуватися за рахунок інших людей, доводити власну перевагу.

За даними нещодавнього дослідження ЮНІСЕФ, з проблемою булінгу в Україні протягом останніх трьох місяців стикалися 67% опитаних віком від 11 до 17 років – учнів та студентів загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів.

Що робити?

  1. Припинити глузування. Із самого першого дня роботи класним керівникам та кураторам навчальних груп І курсу слід вживати заходи щодо припинення глузування серед учнів та студенів над невдачами одногрупників (усі ми можемо помилятися, і кожен із нас має право на помилку), учити вихованців бути толерантними, емпатійними до одногрупників, уміти допомагати та підтримувати одне одного у складних ситуаціях.

  2. Навчати схвалювати. Навчити учнів (студентів) терпимості - не надто хороша мета. Хто хоче, щоб його терпіли? Кожна людина потребує схвалення.

  3. Уникати ярликів. У жодному разі не чіпляти на учнів (студентів) «негативні ярлики». Якщо вихованця вперто називати «бешкетником», йому не залишиться нічого, окрім бешкетувати на знак протесту. Говорити слід лише про дії учнів (студентів), але при цьому не оцінювати самих вихованців особисто.

  4. Мислити сучасно. Старі методи – карати учнів (студентів), які цькують однолітків, уже в минулому. Значно дієвіше пояснювати вихованцям, які трагічні наслідки може мати булінг. Зараз, на жаль, чимало повідомлень про юнаків та дівчаит, які через цькування наклали на себе руки - просто треба доносити до відома учнів (студентів) цю інформацію. Хіба хоче хтось із них у буквальному розумінні вбити навіть не надто приємного одногрупника?

  5. Увести співчуття до розкладу. Покарання винного і запобігання контакту між «задиракою» та «жертвою» - заходи епізодичні, а тому не надто дієві. Значно корисніше використовувати сучасні ефективні виховні форми роботи, метою яких є формування в учнів (студентів) моральних якостей, емпатії, толерантності (Проведення семінарів, тренінгів, відеолекторіїв, круглих столів, годин відкритих думок, бесід з учнями (студентами) щодо переваги здорового мікроклімату в колективі навчальної групи над проявами насильства).

  6. Розвивати творчі здібності. Підійти до цього питання треба творчо. Відомо, що творчість чудово сприймають учні та студенти, а творча робота допомагає їм значно краще засвоїти те, що намагаються донести викладачі. Необхідно пов’язувати творчість із виховною роботою. Разом із учнями (студентами), наприклад, можна написати сценарій та організувати виставу, присвячену темі цькування, або ж улаштувати виставку малюнків на цю тему, конкурс стіннівок, конкурс соціальної реклами та інформаційних буклетів із проблем профілактики негативних тенденцій у молодіжному середовищі.

  7. Заохочувати учнів (студентів) брати активну участь в житті навчальної групи, коледжу, університету. Треба розкривати та розвивати здібності кожного учня (студента), заохочувати вихованців брати участь у групових, загальноколеджних, міських заходах (квестах, спортивних змаганнях, виставках, концертах, тренінгах, суботниках, походах, дослідницьких проектах, гуртках тощо).

  8. Співпрацювати з батьками. Планомірно працювати з родинами, обов'язково цікавитися в батьків про проблеми дитини заїкання, епілепсія, інші хвороби. На батьківських зборах надавати інформацію батькам про булінг, проводити дискусії з метою обміну досвідом батьків щодо методів, прийомів виховання сучасної молоді, обговорення шляхів запобігання булінгу в родині, в навчальному закладі та поза ним тощо.

  9. Залучати суспільство. Учні (студенти) повинні дізнатися, що цькування - це неприйнятно. А щоб повірити в це, вони повинні це почути від багатьох людей. Слід запрошувати гостей, бажано авторитетних серед молоді, можливо, навіть місцевих знаменитостей, для проведення бесід про булінг і його неприйнятність у престижних колах суспільства. За потреби – залучати фахівців: психологів, психотерапевтів, представників громадських організацій.

Відтепер вчинення булінгу неповнолітньої чи малолітньої особи буде каратися штрафом від 850 до 1700 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин.

Знущання, вчинені повторно упродовж року або вчинені групою осіб, каратимуться штрафом у розмірі від 1700 до 3400 грн або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин.

У разі цькування неповнолітніми від 14 до 16 років, відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють.

До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Окремо передбачена відповідальність за приховування фактів булінгу.

Якщо керівник закладу освіти не повідомить поліцію про відомі йому випадки цькування серед учнів, його оштрафують на суму від 850 до 1700 грн або призначать виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.