Олександр Мірошниченко (Вітер), актор, режисер, драматург, розмістив у соцмережах допис, у якому розмірковує «про доречність навчання в 10-11 класі і плюси переходу в коледж замість просиджування штанів в школі».
Він пише про свого сина та про висновки «без ейфорії перших днів навчання і з досвідом першої сесії».
Його висновки такі (цитуємо без змін):
Виявляється можна прожити без батьківських зборів, вирішуючи всі питання, коли вони виникають у батьків і в час, зручний для батьків.
Виявляється прибирають в коледжі ті, хто за це отримує зарплату, а не діти «заохочені» прикладом невідомих японських дітей.
Виявляється, що якщо про форму не згадувати – діти голими не ходять.
Виявляється, що програму навчання можна побудувати таким чином, щоб все робити на парах, а вдома лише зрідка витрачати час на завдання в рамках півгодини-година.
Виявляється, що підручники звичайно формально існують, але якщо педагог знає матеріал, любить предмет і не працює за принципом «відкрили підручник та прочитали параграф» - підручники нікому в принципі і не потрібні.
Виявляється, що дитина, яка чітко професійно зорієнтована, може займатись професією з задоволенням.
Виявляється, що відсутність фіксованих класів є певною запорукою проти булінгу, бо немає фіксованих колективів з усіма мінусами.
Виявляється, що класний керівник і куратор курсу - це різні речі. І виявляється, що кураторства достатньо для керування процесом, але без одягання маски «гуру» та «беззаперечного авторитета»
Виявляється, що цілком можна обійтись без лінійок та такого подібного, а замінити все це гарним концертом.
Виявляється, що цілком можна жити не збираючи на штори, фарбу та шпалери бо це проблема навчального закладу, до якої батьки і діти жодного відношення не мають.
Виявляється, що чим дорослішими і конкретнішими є задачі, які ставлять перед дітьми – тим відповідальнішими вони стають.
Олександр Мірошниченко